Шлемы с масками и маски

[velizariy]

https://goskatalog.ru/portal/#/collections?id=12340500
Юра, это новодел?
Или это писали про нее?
https://www.kitabhona.org.ua/libwar_arm ... shlem.html

В индо-мусульманском мире эти шлемы с масками отнюдь не были «боевыми наголовьями», в качестве которых они абсолютно не годятся. Не являлись «боевыми наголовьями» и железные половецкие маски, бывшие ритуальным атрибутом культовой пантомимы [21], принадлежавшие племенной знати, представители которой являлись как воинами, так и жрецами. Ярким этнографическим примером, подтверждающим социальную значимость лица, носившего железную маску, служат мимические представления у населения горного аула Кубачи в Дагестане: персонаж с железной маской, олицетворяет здесь иранского шаха [22].

Шлем с забралом
Период создания:18 ве
Материал, техника:металл, ковка, плетение на гвозь
Размер:высота - 32см, диаметр - 18см
Место создания:Дагестан
Номер в Госкаталоге:12227910
Номер по ГИК (КП):КМД КП-1078
Инвентарный номер:ОР-320
Местонахождение Государственное бюджетное учреждение Республики Дагестан "Национальный музей Республики Дагестан им. А. Тахо-Годи"
Шлем изготовлен из металла по очертанию головы. К нижнему краю прикреплена плетеная на гвоздь сетка - бармица, спускающаяся до плеч. Туле шлема полусферической формы. Сверху навершие из латуни. Спереди маска с прорезями для глаз, носа и рта. Бармица с неровными краями, плохо скреплена с шлемом.

[Yuriy]

Нет, Володь, это церемониальная этнография. На сегодняшний день мне известно подобных аж целых 3

[velizariy]

Государственный историко-архитектурный и природно-ландшафтный музей-заповедник «Изборск».
Дом купца Анисимова.
Экспозиция «Летопись древнего города Изборска: от начала России до Полтавской баталии».
https://www.facebook.com/alexander.niko ... 478&type=3
Фото Alexander Nikolaev

[velizariy]

https://www.facebook.com/nmiu.museum/po ... 1779050236
https://youtu.be/F-ECTzmz6zE

У Національному музеї історії України зберігається захисний обладунок-кольчуга воїна-кочовика ХІІ – першої половини ХІІІ ст. з кургану № 53 біля с. Ковалі Черкаської обл. Він походить із розкопок Євгена Олександровича Зноско-Боровського в 1897 р.

Перший перелік речей, знайдених у похованні, дослідник подав у “Покажчику до колекції старожитностей із курганних розкопок у Канівському повіті”. Примірник вказаного документа, що зберігається в архіві НМІУ, написаний від руки та містить багато правок, тож, ймовірно, це був попередній незакінчений варіант. А вже 1897 р. дружина Є. Зноска-Боровського, Анастасія Йосипівна, передала комплекс до Київського товариства старожитностей і мистецтв, і він став частиною колекції Київського художньо-промислового і наукового музею. Того самого року комплекс записано до інвентарної книги археологічного відділу рукою В. В. Хвойки. На ту мить він містив 51 предмет.

Першу коротку публікацію комплексу здійснив М. Ю. Бранденбург ще в 1897 р. Детальніший опис увійшов до видання О. О. Бобринського “Кургани та випадкові археологічні знахідки біля містечка Сміли”. Згідно із зазначеною публікацією, кістяк повністю зотлів. На голові воїна містився залізний шолом-шишак, на обличчі – маска. Воїн був одягнений у залізний обладунок, виготовлений із великих кілець. Обладунок вкрився продуктами корозії заліза й затверділостями, набув форми тіла похованого. М. Ю. Бранденбург навів цікаві деталі: кольчуга була роздавлена шарами землі та дошками труни та розбита на багато фрагментів. Ці частинки так добре пасували одна до одної, що кольчугу вдалося відреставрувати.

Вже від початку існування музею комплекс поховання кочовика був постійно представлений в експозиції. Путівник 1941 р. містить фотографії залу та самої вітрини із вказаними експонатами. Зі світлини зрозуміло, що на ту мить комплекс ще повністю збережений, а обладунок-кольчуга – цілий.

Після початку окупації пам’ятка залишалася в місті. Певний час комплекс, ймовірно, експонувався в залі т. зв. “Київській імперії”, занепад якої під натиском зі степу мали ілюструвати обладунки та зброя кочовиків.

У 1943 р. колекції музею вивезли на захід. Факт втрати комплексу воїна-кочовика засвідчує акт про збитки. Наступну згадку про нього знаходимо у статті Нади Германн “Свідоцтва вікінгів у Києві”, надрукованій у журналі “Спадщина германців” у 1943 р. В 1947 р. вивезені до Німеччини археологічні матеріали повернули до Києва. В актах Комісії з прийому, інвентаризації та розподілу музейних і бібліотечних цінностей, повернених із Німеччини, згадується про повернення фрагментів залізної кольчуги у пакетах, фрагментованої маски та інших предметів, що приблизно відповідають комплексу з означеного поховання.

Численні перевезення під час окупації дорого коштували пам’ятці. Внаслідок згаданих подій Історичний музей втратив один із найвидовищніших комплексів, який був окрасою археологічної експозиції від часів заснування закладу. Крихка та раніше реставрована кольчуга не витримала стількох переміщень і розбилася по місцях склеювання. Не викликає подиву бажання співробітників у повоєнні роки повернути хоча б частково подібний цікавий експонат до експозиції. Тому для надання кольчузі експозиційного вигляду після війни створили муляж, який дуже віддалено передавав обриси її початкового вигляду. Для цього найбільший за розміром уламок частково доповнили фрагментами з пап’є-маше і записали до науково-допоміжного фонду як муляж. Візуальний огляд муляжу, проведений реставратором Ю. П. Бутом, підтвердив, що для його виготовлення використали оригінальний залізний фрагмент.

У кованій залізній масці із двома бронзовими литими вухами була повністю втрачена нижня частина, проте її від реставрували, і маска продовжує експонуватися на музейних і закордонних виставках.

Частина супровідного матеріалу також зникла: відсутній шолом, вудила, ніж та кресало. Деякі предмети поховального інвентарю вдалося виявити серед безпаспортних експонатів.

Наразі з поховального комплексу збереглися: залізна шабля, наконечник залізної чотиригранної піки, фрагмент наконечника стріли. Золоте кільце, знайдене на місці лівого вуха похованого, нині перебуває в МІКУ. Дерев’яна труна була збита залізними костилями, частина яких збереглася. Наявний точильний брусок, знайдений у ногах небіжчика. В могилі також поховали двох коней, від яких залишилися фрагменти кінського спорядження: пряжки та кільця від підпруг, гвіздки, бронзові орнаментовані бляшки, бронзовий казан та фрагменти шкіряного наднісся. Від трьох залізних стремен зберігся лише один фрагмент.

Комплекс із поховання воїна-кочовика з кургану неподалік від с. Ковалі зазнав жахливих руйнувань під час війни. Реставрація кольчуги та повернення залишків комплексу в експозицію НМІУ залишається важливим завданням на майбутнє.

[velizariy]

Фреска Маркова монастыря

[velizariy]

Вадзім Кошман, Мікалай Плавінскі.
Прадметы ўзбраення з гара-дзішча Свіслач (па матэрыялах раскопак 2000, 2005–2007 гадоў): да пытання аб мангольскіх нападах на тэрыторыю Беларусі ў сярэдзіне ХІІІ ст.
Acta archaeologica Albaruthenica. Vol. ІV (Вып. 4) / укладальнікі М.А. Плавінскі, В.М. Сідаровіч. – Мінск: І.П. Логвінаў, 2008. – 166 с.
105
https://www.academia.edu/44497744/Acta_ ... 166_%D1%81

[velizariy]

https://www.facebook.com/groups/1479559 ... 733372185/

The cavalry wearing a helmet with face protection and a suit of red lamellar armor represented in an Uyghur Buddhist scroll, ,Found in ruin "K" of Chotscho，8-9th century,Xinjiang.Now conserved in Ethnological Museum of Berlin.

[alrik]

Фреска Маркова монастыря

Прекрасно, спасибо !
Изображений шлемов с масками и в Восточной Европе, и на Востоке - считанные единицы.
Даже меньше, чем оригиналов.

Я правильно понимаю, что это монастырь в Северной Македонии, и росписи 1360х-1370х гг ?
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0 ... 1%80%D1%8C

[velizariy]

Я правильно понимаю, что это монастырь в Северной Македонии, и росписи 1360х-1370х гг ?

Да это этот монастырь и это время.

[Turek]

https://oliverhoareltd.com/object_eotas ... ioPbGqGGbo

218 • A Rare Ak-Koyyonlu Iron War Mask

Azerbaijan or Eastern Anatolia, 2nd half 15th century
Size: 24 cm high

[velizariy]

А это разве не новодел.

[Yuriy]

100% фуфло!